2 лютого 1958 року китайський лідер Мао Цзедун підписав історичний указ про знищення в країні всіх щурів, мух, комарів і горобців.

Ідея запуску масштабної кампанії, що стала частиною політичної програми «Великий стрибок», народилася 18 лютого 1957 року в черговому з'їзді Комуністичної партії Китаю. Її ініціатором виступив, як не дивно, біолог Чжоу Цзянь, що був у той час заступником міністра освіти країни. Він був переконаний, що масове знищення горобців і щурів призведе до небаченого розквіту сільського господарства. Мовляв, китайці ніяк не можуть побороти голод тому, що їх «об'їдають прямо на полях ненажерливі горобці». Чжоу Цзянь переконав членів партії в тому, що свого часу Фрідріх Великий нібито проводив подібну кампанію, і її результати виявилися досить вражаючими.

Мао Цзедуна особливо переконувати не довелося. Своє дитинство він провів в селі і не з чуток знав про одвічне протистояння селян і шкідників. Указ був їм радісно підписаний, і незабаром по всій країні китайці з гаслами «Хай живе великий Мао» кинулися знищувати позначених в указі свого лідера дрібних представників фауни. З мухами, комарами і щурами якось відразу не заладилося. Щури, пристосовані для виживання в будь-яких умовах аж до ядерної зими, ніяк не хотіли винищувати повністю. Мухи і комарі і зовсім начебто не помітили оголошеної їм війни. «Козлами відпущення» стали горобці.

Спочатку птахів пробували цькувати і відловлювати силками. Але такі методи виявилися малоефективними. Тоді горобців вирішили «брати змором». Побачивши птахів, будь-який китаєць їх намагався лякати, змушуючи якомога довше перебувати в повітрі. Люди похилого віку, школярі, діти, чоловіки, жінки з ранку до ночі розмахували ганчірками, стукали в каструлі, кричали, свистіли, змушуючи збожеволілих птахів пурхати від одного китайця до іншого. Метод виявився дієвим. Горобці просто не могли перебувати в повітрі довше 15 хвилин. Виснажені, вони падали на землю, після чого їх добивали і складували в величезні купи. Зрозуміло, що під удар потрапили не тільки горобці, а всі дрібні птахи в принципі. Щоб надихнути і без того повних ентузіазму китайців, в пресі регулярно публікувалися фотографії багатометрових гір з трупів птахів. Звичайною практикою було зняти з уроків учнів шкіл, видати їм рогатки і відправити відстрілювати будь-яких дрібних пташок, розоряти їх гнізда. Особливо відзначившимся школярам видавали грамоти.

Тільки за перші три дні кампанії в Пекіні і Шанхаї знищили майже мільйон птахів. А майже за рік таких активних дій позбулися двох мільярдів горобців і інших дрібних пернатих. Китайці раділи, святкували перемогу. Про щурів, мух і комарів до того моменту вже ніхто і не згадував. На них махнули рукою, оскільки боротися з ними надзвичайно складно. Знищувати горобців виявилося набагато веселіше.

Особливих супротивників цієї кампанії ні серед науковців, ні серед екологів не спостерігалося. Воно й зрозуміло: протест і заперечення, навіть самі боязкі, були б сприйняті як антіпартійщина.

До кінця 1958 року птахів в Китаї практично не залишилося. Диктори з телеекранів розповідали про це як про неймовірне досягнення країни. Китайці задихалися від гордості. Ніхто навіть не сумнівався в правильності дій партії і своїх власних.

Життя і смерть без горобців

У 1959 в «безкрилий» Китаї вродив небувалий урожай. Навіть скептики, якщо такі були, змушені були визнати, що антигоробчинні заходи принесли позитивні плоди. Звичайно, всі помітили, що всіляких гусениць, сарану, попелиці та інших шкідників помітно додалося, але з огляду на обсяги врожаю, все це здавалося незначними витратами. Оцінити ці витрати в повній мірі китайці змогли ще через один рік.

У 1960 році сільськогосподарські шкідники розплодилися в такому обсязі, що за ними складно було розгледіти і зрозуміти, яку саме сільгоспкультуру вони пожирають в даний момент. Китайці були розгублені. Тепер цілі школи і виробництва знову знімали з роботи і навчання - вже для того, щоб збирати гусениць. Але всі ці заходи були абсолютно марні. Ніяк чисельно не регулюються природним шляхом (чим саме раніше займалися дрібні птахи), комахи розмножувалися жахливими темпами. Вони швидко зжерли весь урожай і взялися за знищення лісів. Саранча і гусениці бенкетували, а в країні почався голод. З екранів телевізорів китайців намагалися «годувати розповідями» про те, що все це тимчасові труднощі і скоро все налагодиться. Але обіцянками ситий не будеш. Голод був неабияким - люди масово вмирали.

Їли шкіряні речі, ту ж сарану, а хтось і зовсім харчувався співгромадянами. У країні почалася паніка.

Запанікували і члени партії. За найскромнішими підрахунками, від  голоду в Китаї загинуло близько 30 мільйонів чоловік. Тоді керівництво, нарешті, згадала, що всі біди почалися з винищення горобців. За допомогою Китай звернувся до Радянського Союзу і Канади - просили терміново вислати їм птахів. Радянські і канадські керівники, звичайно, здивувалися, але на заклик відгукнулися. Горобців доставляли в Китай цілими вагонами. Тепер вже почали бенкетувати птиці - ніде більше в світі не було такої кормової бази, як неймовірні популяції комах, буквально вкрили Китай. З тих пір в Китаї особливо трепетне ставлення до горобцях.

Матеріал з Вікіпедії