Головна Мій профіль Реєстрація Вихід Вхід
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS
Вівторок
11.12.2018
10:18
Шировецький НВК
сайт вчителя географії

Меню сайту
Категорії розділу
Мої файли [8]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Хотинський піснецв
Форма входу
Головна » Файли » Мої файли

ЧАЮВАННЯ.ТРАДИЦІЯ ЧИ КОРИСТЬ?
05.03.2013, 12:08

Ча́й — напій, що отримується заварюванням, варінням або настоюванням підготовленого листа чайного куща. Чаєм також називається сухе листя чайного куща, призначене для заварювання чайного напою. У розширеному сенсі — будь-який листяний або трав'яний настій. Чай належить до роду вічнозелених, кущових або деревних рослин родини чайних. Кущ заввишки 50 – 150 см, у зрілому віці достигає до 2 – 3 м. Вирощують чай заради найніжніших, наймолодших верхівкових частин пагонів з 2- 3 недорозвинутими м’якими і соковитими листочками, які збирають вручну або машинам .


                                                                                       Міфи і перекази


 Найпоширеніший у всіх країнах світу напій – чай – з’явився у Стародавньому Китаї. Легенд, що свідчать про відкриття чайного куща, існує на сьогоднішній день досить багато.

Китайські лікарі прописували напою  лікувальні  властивості і приписували його з метою лікування при різних захворюваннях, та й просто так – для поліпшення самопочуття і додання бадьорості.

Згідно з китайською традицією, чай був відкритий культурним героєм Шень-нуном, покровителем землеробства та медицини, одним з Трьох Великих, що створили всі ремесла і мистецтва.

За переказами, Шень-нун подорожував у пошуках цілющих трав з котлом на тринозі, в якому кип'ятив воду для цілющих відварів. У 2737 році до н. е. в казан з окропом впали кілька листочків чайного дерева. Відвар здався смачним і викликав бадьорість: з тих пір Шень-нун не пив інших напоїв.

Інший міф, пізнішого походження, приписує винахід чаю знаменитому буддистському проповіднику, засновнику чань-буддизму Бодхидхармі. За переказами, в 519 р. н. е. Бодхідхарма віддавався медитації, але заснув. Прокинувшись, у гніві він вирвав вії (або відрізав собі віка) — і кинув на землю: наступного дня в цьому місці виросли пагони чайного дерева. Бодхідхарма спробував відвар з листя і виявив, що вони проганяють сон.


                                                                             Китай

Найпоширеніший у всіх країнах світу напій – чай – з’явився у Стародавньому Китаї. Звичайно, точної дати його появи сьогодні вже ніхто не скаже. Хоча стверджують, що ще 5000 років тому китайці вживали його регулярно.

 

Саме в Китаї стали вперше вживати чай як ліки, а потім — і як напій. Саме від китайської назви чаю («ті» у південних діалектах, «ча» в північних і в кантонському) походять назви чаю в різних мовах, причому вибір північної або південної вимови вказує на основний спосіб доставки чаю — відповідно, сушею або морем.

                                                                              Японія


В Японії чай відомий з 9 століття, коли ж з Китаю були привезені насіння чаю. У перші століття це був напій буддистських ченців і палацової знаті.  

                                     

 У XIV-XV століттях у середовищі знаті увійшли в практику «чайні турніри» — своєрідна розвага, коли у великій компанії, в багатій, розкішній обстановці дегустували чай, привезений з різних місць, і від учасників вимагалося визначити походження і сорт чаю. У менш заможних верств населення: городян, селян, — також склалася традиція збиратися для спільного чаювання, однак на противагу розкішним «чайним турнірам», ці збори проходили в простій обстановці, в тиші або спокійній розмові. У XIV-XVI століттях під впливом сунської чайної церемонії та дзен-буддизму була вироблена знаменита японська чайна церемонія, піонером якої був монах Мурата Дзюку (1422-1502).

                                                                        Європа

У середині XVII століття возити чай з Китаю до Європи почали португальці, голландці та англійці. Спочатку чай став відомий як лікувальний напій, але після декількох десятиліть його стали пити просто для задоволення.


Французи дізналися про чай від голландців в 1636 р. Одним з перших любителів чаю був король Людовик XIV, який дізнався, що китайці та японці завдяки чаю не страждають на подагру та інсульт, — і себе звелів так лікувати від подагри. Від короля звичку пити чай перейняли піддані. Чоловіки були в захваті від екзотичного напою і перетворювали чаювання в щось подібне китайському ритуалу.

З самого початку чай в Європі зіткнувся з сильним протидією кави, какао, пива і вина. Не без участі  англійських торговців кавою і пивом, король Карл II не поділяв захоплене ставлення своєї дружини до чаю, і обклав в 1684 році імпорт чаю високими митами і видав закон, який забороняв подальше поширення кав'ярень та чайних, які йому здавалися розсадниками неугодних йому політичних ідей.

 

Любителі чаю енергійно протестували проти такого обмеження їхнього улюбленого проведення часу, і король вже через кілька тижнів був змушений відмінити свій закон — випадок унікальний сам по собі в британській історії. Але мито залишилося в силі, тому чай в Англії був значно дорожче, ніж на континенті. Наслідком цього стала жвава контрабанда і поява фальсифікатів чаю. Саме з цього часу в Англії почали віддавати перевагу чорному чаю — він був дешевший і його набагато важче правдоподібно підробляти.

 

 

                                                                                                        Чай у Росії.

У 1638 році російський цар Михайло Федорович Романов відправив своїх послів Василя Старкова і Василя Невєрова у Сибір з багатими дарунками монгольському хану. Той зустрів їх з почестями. Під час званого обіду гостей напували якимсь терпким гіркуватим напоєм. Старков доносив царю: "Я не знаю, чи листя якогось дерева чи, то трави варять у воді, додаючи декілька крапель молока, а потім п΄ють, і називають це вариво чаєм.” Проводжаючи російських послів, хан подарував царю хутра соболя, бобра, барса, чорний атлас, вишитий золотом і сріблом, а також 200 пакетів з написом "Бах-ча”. Ці слова так переклали царю «Чай для заварки».

Повернувшись до Москви і вручаючи царю дорогі дарунки від хана, посли з побоюванням передали йому пакетики з сушеним листям, посилаючись на твердження монголів про їх чудодійну силу. Лікар попробував дію відвару із цього листя на придворному, який був хворим. Той попив і підтвердив, що йому полегшало. От і стали лікувати цим напоєм царя та його наближених.

У 1654 році до Китаю послали боярського сина Федора Байкова. Повернувшись назад, він розповів, що чай вирощують китайці.  Цар Олексій Михайлович наказав спорядити особливого посла Івана Перфільєва до Китаю за чаєм. У 1665 році він привіз своєму царю 10 пудів. Цар та його бояри спочатку використовували напій як ліки від хворі та втоми. Адже лікарі приписували йому здатність "освіжати й очищати кров”

         

Чай настільки прийшовся до смаку, що його пристрастилися пити щодня.

 Чай для селян був недоступним. Вони пили його лише за особливих обставин. Тому й виник вираз «Чайком побалувати». Більшість бідних не знали, як його заварити.


 Зауважимо, що на території Україні чай не вирощують, але українці дуже полюбляють чай, вирощений в Карпатах, Криму та на Закарпатті у вигляді заварених цілющих трав  звіробою, материнки, чебрецю, ромашки, м’яти, листя і цвіт суниці, пелюстки троянди і шипшини, липовий цвіт, свіжозрізані гілки вишні, малини, смородини, сливи.

 

 Однією з найбільш улюблених рослин українців є калина. Символ України – калину, оспівано в багатьох народних піснях. Без калини – нема України.

У народі калину цінують за її цілющі властивості. З ягід калини варять киселі. Калиновий чай – найкращі ліки від застуди. Свіжі ягоди з медом вживають при кашлі. Їх вважали і як ліки.

 

Збірний трав'яний чай привабливий вже тим, що володіє яскраво вираженою індивідуальністю. Він не схожий на всі інші чаї ні за смаком, ні за запахом, і навіть досвідченому знавцеві часом важко визначити, з яких рослин приготовлений чайний букет.

Вважається також, що з різноманіття біологічно активних речовин різних рослин, включених до збирання, організм має широкі можливості шляхом саморегуляції відібрати недостающі для нього компоненти і включити їх в процеси обміну.

Трав'яні чаї бувають самі різні: вітамінні, лікувальні, охолоджуючі або, навпаки, зігріваючі, ароматні і не дуже, але в будь-якому випадку всі вони корисні. І найголовніше - ви самі можете зібрати і скласти свій неповторний чай, потрібно тільки знати кілька важливих правил.

      

 Вирушаючи за потрібною травичкою, пам'ятайте:

 1) природа дуже ранима - не виривайте все підряд, залишайте на місці збору частину трави для її відновлення.

2) При зборі листя (суниця, малина, костяниця, ожина) зрізайте лише кілька листочків з гілки, причому збирати їх потрібно коли  вони  повністю розгорнулися. 3)Збираючи квітучі рослини, такі як м'ята, звіробій, чебрець, материнка, завжди залишайте деякі рослини з квітами для дозрівання насіння.

4) Квіти жасмину, шипшини, липи слід збирати тільки повністю коли розпустилися.

5) Ягоди і плоди збирайте повністю дозрілими.

 Кращий час збору сировини - початок  або повне цвітіння рослини. Збирати траву потрібно в суху погоду, відразу після того як зійшла роса.

         Сушка трав - це теж наука. Зібрані трави сушать у затіненому приміщенні (під навісом, на горищі або в добре провітрюваному приміщенні), до повного висихання. Ні в якому разі не допускайте загнивання трави. Почорнілу траву вживати не можна!

1) Трави, що містять ефірні олії (материнка, лепеха, чебрець і т.д.) слід сушити повільно, при температурі 30-35 º С. Це потрібно для того, щоб ефірне масло не випарувалося.

2) Трави, що містять глюкозиди (пижмо, м'ята, горицвіт, звіробій, мати-й-мачуха) сушаться в сушарці при температурі 50-60 º С.

 

3) Плоди (шипшина, чорна смородина, барбарис, горобина), містять багато вітаміну С, тому сушать у сушарці при температурі 80-90 º С.

Зберігати готову сировину потрібно в паперових або полотняних мішках, далеко від сильнопахнучих продуктів, бажано кожен вид окремо. Пахучі трави можна зберігати у скляних або керамічних банках з щільно прилеглими кришками. На кожному мішечку або банці потрібно обов'язково прикріпити етикетку з назвою трави і часом збору. Термін зберігання листя, квіток і трав - 1-2 роки, плодів і ягід - 3-4 роки, кори і кореневищ - 2-3 роки.

За своїм призначенням чаї поділяються на харчові, або повсякденно-побутові, профілактичні і лікувальні.

Харчові, або повсякденно-побутові чаї є продуктами харчування і по-своєму впливають на організм людини. Вони бувають заспокійливими, тонізуючими, загальнозміцнюючими і полівітамінними.


Профілактичні чаї відрізняються від чаїв харчових певною спрямованістю дії. Наприклад,  заспокоюють нервову систему, регулюють цукровий обмін, протизапальні та протимікробні. До їх складу входять рослини, що володіють конкретною дією на певні органи та системи організму. Наприклад, при порушенні цукрового обміну в збір профілактичного чаю включають чорницю, квасолю, кропиву, деревій; в збір для очищення судин  - суницю лісову, хвощ польовий, руту запашну, малину і т.д.

Лікувальні чаї мають ще більш виражену лікувальну дію. До таких чаїв відносяться протимікробні, жовчогінні, відхаркувальні, пом'якшувальний, кровоспинні, протизапальні.

Профілактичні і особливо лікувальні чаї складаються за рецептами і призначаються зазвичай лікарем.


Лікувальний і профілактичний чай, що містить ефірну олію, необхідно заварювати гарячою водою і витримувати в закритому стані 5-10 хв, тобто настоювати. Це відноситься і до рослинних чаїв з м'яти перцевої і ромашки аптечної. Кип'ятять зазвичай суміші з кори і коренів, однак не всі.

У більшості випадків для чаю використовують стандартне дозування: 1-2 чайні ложки подрібненої сировини на 1 склянку води.

Як правило, чай приймають вранці, натщесерце, ввечері перед сном і часто вдень через кілька годин після їжі. Якщо немає особливих рекомендацій, чай прагнуть пити на «порожній» шлунок, вважаючи, що це сприяє хорошому засвоєнню, причому краще теплим.

І лікувальний і профілактичний чай,  бажано приймати по «дієтичному» принципу. Це означає, що прийому чаю слід приділяти настільки ж велику увага, як і гарній їжі, і пити дрібними ковтками.

Смак харчового (профілактичного, лікувального) чаю визначається наявністю в ньому рослин, що мають приємний смак і запах. Але іноді доводиться в чаї включати і гіркі на смак рослини.

                                                                    ЦІЛЮЩІ ЧАЇ.

Часто можна почути, що люди скаржаться: немає буцімто у   нас   хорошого,   справжнього чаю…

В цьому випадку ми розуміємо під   справжнім один із сортів південних чорних чаїв.   Вони,   звичайно смачні, пахучі. Але не такі вже й корисні завжди.

А ми  хочемо запропонували дещо з напоїв, набагато кращих них.


Ось чудовий напій, який серед шанувальників дістав поетичну назву «Київська Русь». Це чай складний. Щоб напитися його, треба походити по лісу.

Можна пити чай із свіжого, тільки-но зірваного зілля, а  можна те, що перелічимо нижче, висушити, заготовити на зиму. Від цього чай не втратить ні своїх пахощів, ні смаку, ні своїх цілющих властивостей.

Отже, «Київська Русь». Назбирайте молодого цвіту суниці, ожини, медуниці, малини, смородини, квітів бузини, черемхи, зірвіть кілька ягід чорниці,шипшини, глоду, трохи трави звіробою, золототисячника.

Додати сюди чебрецю і материнки, м’яти. Коли заварите всі листя, ягоди й трави, то казковий дух піде по хаті. А вас цей чай буде справжньою коморою вітамінів і здоров’я.

Можна зробити чай з однієї ожини. Він смачний, добре вгамовує спрагу, гарно пахне, має дуже красивий колір. Цей чай регулює обмін речовин.

Суниця, черемха, чорниці. В давнину казали: в тому домі, де є ці рослини для чаю, нема чого робити   хворобі.

ЯГОДИ ШИПШИНИ.  Кожен знає, що шипшина — справжня лабораторія вітамінів і оздоровлення організму. Треба тільки правильно заварювати шипшину. Власне, це стосується всіх чаїв. Ягоди слід насипати в емальовану посудину, залити крутим окропом і дати настоятися протягом однієї-двох годин. Настій процідити, додати до нього трохи цукру або меду і пити замість чаю.

         

ЧАЙ ІЗ ЗВІРОБОЮ. Готується він так: береться дві столові ложки звіробою, заливається одним літром води, Доводиться до кипіння, настоюється 40 хв, проціджується і п’ється як чай з додаванням цукру або меду. Настій звіробою — справжня жива вода. Він зупиняє запальні процеси в організмі, регулює роботу серця і шлунково-кишкового тракту.

ЛИПОВИЙ ЧАЙ. Він незамінний при різних застудних захворюваннях. До липи можна додавати листя смородини, м’яти, меліси.

 

  

Це рецепти класичних трав'яних чаїв, які входили в харчовий раціон наших предків. Суміші вважаються корисними у багатьох відношеннях. Якщо за день людина вживає в їжу три особливо цінних рослинних продукти, одним з яких є трав'яний чай, то його харчування можна вважати повноцінним.

Чай позбавляє від головних болів і втоми.

Чай протвережує і допомагає позбавитися від алкогольної залежності.

Чай є поживним продуктом і втамовує голод (особливо — з різними ароматичними і лікувальними добавками).

Чай полегшує самопочуття під час спеки.

Чай освіжає і бадьорить.

Чай заспокоює, знімає стрес, жене геть тривоги, позбавляє від нервозності і підвищеній збудливості

Чай сприяє перетравлюванню жирної їжі.

Чай виводить з організму отруту, шлаки і токсини.

Чай продовжує життя.

Чай підвищує інтелект і формує самосвідомість .

Отже, наші предки – люди мудрі, бо чаювання не тільки  дань  традиції, а й життєва необхідність. 

                                                                       Приємного всім чаювання!


 

 

Категорія: Мої файли | Додав: vics67
Переглядів: 2887 | Завантажень: 0 | Коментарі: 33 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Погода
Пошук
Друзі сайту

Моя школа

Хотинська школа № 1

Методичний кабінет

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

Управління освіти, молоді та спорту

Сайт військового керівника школи

Сайт вчителя історії

Вчителя географії Грозинецького НВК

Вверх
 Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz