Наша давня культура – це було шукання Бога в природі, в її явищах, шанування предків і віра в потойбічне життя.
 
Наша давня культура була величною у своїй творчості і змісті, аж ніяк не нижчою за первісні культури Греції та Риму, які увібрали в себе багато чого з прадавньої культури нашої землі.
 
Як відомо, в давні часи вода і вогонь мали чарівні властивості: проганяли лихі сили, надавали силу матері-землі (Деметрі) для родючості, подавали здоров’я і сили людині, радість, добробут і таке інше.
 
Тому у циклі Сонячних свят на початку кожної пори року цим стихіям віддавалась особлива пошана. Отже, на початку весни – а весна починалась після весняного рівнодення – практикувався ритуал обливання водою, який зазвичай виконувався приховано, несподівано та зненацька.
 
Коли на весні дівчина і хлопець будуть облиті водою, – будуть влітку дощі, буде врожай, “облиті будуть” цілу весну й літо, будуть чисті, здорові, сильні. Дівчина одружиться з омріяним хлопцем, а хлопець – з коханою дівчиною.
 
 У цей день парубки, зустрівшися з дівчатами, обливають їх водою , а за це дівчата дарують їм крашанки . На Гуцульщині це відбувається трохи по іншому. Дівчата того дня дають хлопцям крашанки або писанки, можна навіть сказати, не дають, а ховають за пазуху, а хлопці забирають їх, створюючи з дівчиною легку боротьбу. Забравши писанку, хлопці ведуть дівчат до води, обливають, а буває, що й скупають цілу. 
 
Традиції Великоднього обливання існують не тільки в нас. Багато країн мають свої певні традиції, хоча мета у всіх одна – очиститись від «бруду» який накопичився за цілий рік. Серби, наприклад, у Великодню суботу обливають водою будинки, в яких живуть, вірячи, що цим вони виганяють «нечисту силу». А в першу п’ятницю після Великодніх свят вони обмиваються «омахом» – водою з-під млинового колеса, при цьому вони ще кладуть у воду великоднє яйце і зілля –  «милодух», або ж взагалі квіти.